ПЕРЕДВИБОРНА ПРОГРАМА

Всеукраїнського об’єднання «Свобода» на виборах до Білоцерківської міської ради

«ЗАХИСТ І ТУРБОТА»

Ми всі пишаємось Білою Церквою та її історичним минулим. Але головна цінність нашого міста – це ЛЮДИ, які в ньому проживають і у теперішні нелегкі часи потребують особливої турботи та захисту. Тому наша програма спрямована на розвиток європейських стандартів, що забезпечить білоцерківців високим рівнем життя, соціального захисту та рівних можливостей. Досягти запланованого можливо через максимальну ефективність використання власних ресурсів. Саме для цього ми, кандидати від Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, йдемо в міську раду. Наша програма передбачає наступні пріоритети та заходи:

ПРІОРИТЕТ №1 – Медицина та соцзахист

1. Створення міського центру легеневих захворювань

Концентрація фахівців та обладнання в одному місці. Ефективна боротьба з коронавірусом, пневмонією, туберкульозом.

2. Програма боротьби з онкологією

Додаткове фінансування та закупівля обладнання, ліків для онкохворих. Належна увага надзвичайно високому рівню захворюваності на рак.

3. Створення кардіоцентру з дитячим відділенням для діагностики та лікування хвороб серця

4. Забезпечення необхідного фінансування екстреної медицини

5. Соціальний захист

Збереження та розширення усіх соціальних програми заради піклування про соціальнонезахищених людей. Збільшення фінансування програми «Турбота».

ПРІОРИТЕТ №2 – Зменшити фінансовий тягар

1. Впорядкування тарифів

Повернення майна Білоцерківводоканалу з концесії під контроль громади. Зменшення тарифів на воду. Впровадження новітніх енергоефективних технологій, використання альтернативних джерел енергопостачання.

2. Зменшення податків

Запровадження прогресивної шкали оподаткування за принципом: “малий бізнес ‒ малі податки, великий бізнес ‒ великі податки”. Прості мешканці мають сплачувати податки, які можуть собі дозволити.

ПРІОРИТЕТ №3 – Екологія

Якість води – гарантія здоров’я населення

Розробка та відновлення підземних джерел водопостачання, ремонт існуючих та будівництво нових бюветів. Реконструкція мереж водопостачання, локальні очисні споруди. Контроль за якістю води та незаконними стоками.

Недопущення забудови та забруднення берегів річок.

Чисте повітря – запорука життя!

Збереження та розширення рекреаційних зон. Створення нових парків та скверів, збільшення зелених зон. Будівництво станції компостування для переробки сухої трави та листя. Досить його палити!

Очистимо Білу Церкву від сміття!

Боротьба зі стихійними сміттєзвалищами. Будівництво заводу з сортування та переробки відходів і сміття. Впровадження систем підземного збору відходів.

Не дозволимо розробку Тарасівського родовища

Не допустимо радіоактивного забруднення Білоцерківщини!

ПРІОРИТЕТ №4 – ЖКГ, благоустрій, інфраструктура

ОСББ – гідна підтримка

Заснування револьверного фонду, залучення ЄС/ПРООН та підтримка ОСББ.

Відновлення житлового фонду та впровадження програм фінансування енергоефективності.

Прибудинкові території багатоквартирних будинків у власність мешканців.

Збереження комунального майна та землі
Комунальний транспорт – гідна конкуренція приватним перевізникам

Закупівля сучасних низькопідлогових тролейбусів та автобусів. Електробуси до віддалених районів та сіл. Сучасні методи оплати та валідації проїзду в громадському транспорті.

Адаптація інфраструктури до потреб громадян з обмеженими можливостями.
Впровадження смарт технологій щодо управління містом.
Створення мережі громадських вбиралень

ПРІОРИТЕТ №5 – Освіта, дозвілля, спорт

Дітям належну увагу!

Якісне та доступне харчування дітей в дитячих садочках та школах. Ліквідація поборів з батьків учнів у навчальних закладах. Перетворення бібліотечної системи на сучасні центри молодіжного дозвілля.

Сучасні заклади освіти – вимога часу

Ремонт приміщень та територій. Сучасне обладнання для навчальних кабінетів. Розвиток позашкільної та неформальної освіти.

Здоровий спосіб життя – запорука здорової нації!

Стадіони, дитячі та спортивні майданчики в школах, садочках, прибудинкових територіях, рекреаційних зонах, в тому числі інклюзивні. Велодоріжки, велосмуги, веломаршрути, велопрокат. Належна підтримка та розширення мережі спортивних шкіл та секцій.

ПРІОРИТЕТ №6 – Наша земля – наші Герої!

Відновлення історичної справедливості, вдячність нинішнім воїнам

Підтримка родин загиблих Героїв російсько-української війни. Достойне вшанування пам’яті усіх, хто загинув за Україну. Пам’ятники, скульптури, меморіальні дошки, назви вулиць на честь історичних постатей та сучасних героїв.

Вони захистили нас, ми турбуємося про них!

Допомога військовим частинам, що розташовані на території громади. Всебічна підтримка ветеранів та учасників бойових дій. Доступна психологічна та фізична реабілітація для наших воїнів.

Програма ВО “Свобода” – Програма захисту українців

І. Влада і суспільство. Докорінне очищення та відповідальне народовладдя.

1.1. Провести реальну, а не декларативну люстрацію влади. Ухвалити нову редакцію закону “Про очищення влади”, що передбачатиме заборону обрання та призначення на посади Президента України, народних депутатів України, в органи виконавчої та судової влади та органи місцевого самоврядування осіб, які підпадають під люстрацію.

1.2. Усунути від влади, оприлюднити списки та притягнути до відповідальності агентів КГБ-ФСБ та інших спецслужб іноземних держав, керівних працівників КПСС, які перебували або перебувають на державній службі в Україні, органах місцевого самоврядування, на виборних посадах.

1.3. Провести публічні судові процеси та притягнути до кримінальної відповідальності всіх поплічників режиму Януковича, винних у розстрілі Небесної сотні, розв’язуванні війни проти України та розграбуванні держави.

1.4. Призначати на звільнені після люстрації вакансії на умовах відкритого конкурсу фахівців, відібраних за принципами патріотизму і професіоналізму.

1.5. Встановити обов’язкову перевірку держслужбовців, кандидатів на виборні посади за допомогою поліграфа (“детектора брехні”) на причетність до корупційних дій, сепаратизму, співпраці з іноземними спецслужбами та на наявність громадянства інших держав.

1.6. Скасувати недоторканність Президента України, народних депутатів та суддів. Заборонити притягнення до юридичної відповідальності депутатів усіх рівнів лише за їхню політичну позицію, висловлювання і характер голосування в радах та їхніх органах (окрім випадків антиукраїнської та антидержавної діяльності).

1.7. Забезпечити виборцям право відкликати народних депутатів України, депутатів місцевих рад, суддів місцевих судів та право висловити недовіру голові виконавчого комітету і керівнику відділу внутрішніх справ шляхом місцевого референдуму.

1.8. Забезпечити дієвий та всезагальний державний та громадський контроль за доходами і видатками державних службовців, службовців органів місцевого самоврядування та членів їхніх сімей. Забезпечити безумовне виконання антикорупційного законодавства і перейти від вибірковості та декларативності до реального притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення.

1.9. Запровадити в кримінальному законодавстві принцип “що вища державна посада ‒ то вищий рівень відповідальності за скоєний злочин”.

1.10. Заборонити діяльність усіх антиукраїнських політичних партій та громадських організацій. Запровадити кримінальну відповідальність за будь-які прояви українофобії. Створити у Кримінальному кодексі України окремий розділ “Злочини проти української нації”. Посилити кримінальну відповідальність за дії та бездіяльність щодо порушення територіальної цілісності і суверенітету держави, за прояви сепаратизму, наругу над державними символами.

1.11. Запровадити в паспорті та свідоцтві про народження графу “національність”. Визначати національність за свідоцтвом про народження або свідоцтвом про народження батьків, враховуючи побажання громадянина України.

1.12. Винести на всенародне обговорення проект закону про пропорційне представництво в органах виконавчої влади українців та представників етнічних меншин.

1.13. Винести на всенародне обговорення проект Конституції, згідно з яким Українська держава є президентською республікою, Президент України є главою держави, безпосередньо очолює уряд і є Верховним Головнокомандувачем.

1.14. Скоротити термін перебування на посаді Президента України до 4 років не більше двох каденцій поспіль. Обирати Президентом лише громадянина України за народженням, який проживає останні 20 років в Україні, досяг 35-річного віку, вільно володіє і спілкується державною мовою, не був судимий, не був притягнутий до відповідальності за проступки антиукраїнського характеру і не підпадає під норми люстраційного та антикорупційного законодавства.

1.15. Запровадити пропорційну систему виборів до парламенту за відкритими виборчими списками. Обирати депутатами парламенту лише громадян України, які досягли 18 років, вільно володіють і спілкуються державною мовою, є дієздатними та несудимими, не були притягнуті до відповідальності за проступки антиукраїнського характеру і не підпадають під норми люстраційного та антикорупційного законодавства.

1.16. Забезпечити рівний доступ усіх учасників виборів до ЗМІ для висвітлення своїх програмних засад. Заборонити платну політичну рекламу у ЗМІ за три місяці до початку та впродовж усієї виборчої кампанії. Передбачити відповідальність власників ЗМІ за приховану політичну рекламу. Проводити передвиборчі дебати у ЗМІ та зобов’язати кандидатів брати у них участь.

1.17. Зобов’язати кандидатів на всі виборні посади вказувати в офіційних біографіях національну приналежність, усі попередні (від часів совєцької окупації) партійні та державні посади і судимості ‒ не лише непогашені, але й погашені. Передбачити скасування реєстрації кандидатів у депутати за умисне приховування біографічних фактів або позбавляти депутата мандату в судовому порядку, якщо приховування виявиться після виборів.

1.18. Забезпечити рівну участь у виборчих комісіях представників усіх політичних сил, що беруть участь у виборах. Посилити відповідальність членів виборчих комісій за дії та бездіяльність щодо порушень виборчих прав суб’єктів виборчого процесу.

1.19. Обмежити термін повноважень Верховної Ради України та місцевих рад до 3 років. Скоротити кількість народних депутатів України до 300.

1.20. Запровадити дактилоскопічне голосування (за відбитком пальця) з метою забезпечення лише особистої участі народних депутатів у роботі парламенту. Позбавляти мандату за неперсональне голосування. Запровадити кримінальну відповідальність за неперсональне голосування народних депутатів України та депутатів місцевих рад.

1.21. Передбачити відповідальність народних депутатів України за відсутність без поважних причин під час роботи Верховної Ради України.

1.22. Заборонити збільшувати розмір заробітної плати та інших матеріальних винагород народним депутатам протягом чинності їхніх повноважень, скасувати необґрунтовані пільги та привілеї для них, а також для інших найвищих посадових осіб держави.

1.23. Забезпечити ефективне функціювання трирівневої системи судоустрою: місцевий суд, апеляційний суд, Верховний Суд України. Запровадити обрання: місцевих суддів ‒ громадою строком на 5 років, суддів апеляційних судів ‒ з’їздом суддів місцевих судів строком на 7 років, суддів Верховного Суду ‒ з’їздом суддів України строком на 10 років. Скасувати довічне обрання суддів. Запровадити реальну роботу суду присяжних.

1.24. Дозволити претендувати на посаду судді лише громадянам України, які мають досвід роботи в галузі права не менше ніж 5 років, досягли 30-річного віку, є дієздатними та несудимими, останні 10 років проживають в Україні, вільно володіють і спілкуються державною мовою, відповідають люстраційним вимогам та ніколи не були притягнуті до відповідальності за корупційні правопорушення та злочини проти держави.

1.25. Забезпечити прозоре і загальнодоступне функціювання Єдиного реєстру судових рішень з метою однакового застосування закону всіма судами держави.

1.26. Запровадити механізм відшкодування моральних та матеріальних збитків, яких зазнає особа або територіальна громада через неправомірні рішення органів державної влади, місцевого самоврядування чи окремих посадовців, у повному розмірі коштом винуватців. Відшкодовувати збитки за неправосудне рішення коштом судді, що його ухвалив.

1.27. Зберегти унітарний державний устрій, унеможливити надання будь-якої форми автономії, “спеціального статусу” чи “особливого порядку місцевого самоврядування” для будь-яких територій держави, в тому числі тимчасово окупованих.

1.28. Провести докорінну адміністративно-територіальну реформу на засадах якнайбільшого наближення адміністративних послуг до населення, добровільності об’єднання громад, їхньої субсидіарності та самодостатності. Замінити успадкований від СССР трирівневий адміністративно-територіальний устрій (область ‒ район ‒ населений пункт) на дворівневий (повіт ‒ територіальна громада).

1.29. Забезпечити підвищення ролі місцевого самоврядування шляхом перерозподілу повноважень та фінансових ресурсів між центральними органами влади і органами місцевого самоврядування за принципом формування бюджету “знизу вгору”.

1.30. Запровадити пропорційну виборчу систему за відкритими списками для депутатів повітових та міських рад, мажоритарну систему ‒ для депутатів сільських та селищних рад. Обирати депутатом місцевої ради лише громадян України, які на день виборів досягли 18 років, вільно володіють і спілкуються державною мовою, є дієздатними, несудимими, не були притягнуті до відповідальності за проступки антиукраїнського характеру, не підпадають під норми люстраційного та антикорупційного законодавства.

1.31. Ухвалити закон про місцевий референдум. Запровадити практику якнайширшого прямого народовладдя у територіальних громадах ‒ референдуми, плебісцити, загальні збори тощо. Проводити місцеві референдуми з усіх життєво важливих питань громад. Запровадити механізм ветування громадою рішень органів місцевого самоврядування. Законодавчо заборонити проводити місцеві референдуми з будь-яких питань, що виходять за межі повноважень відповідної громади.

1.32. Забезпечити членам громади право створювати будинкові, вуличні, квартальні комітети та інші органи самоорганізації населення.

ІІ. Економічний націоналізм: деолігархізація, соціальна справедливість та самодостатність місцевих громад.

2.1. Ліквідація кланово-олігархічної моделі економіки та демонополізація.

2.1.1. Реалізувати концепцію національної економіки, що забезпечить поступ усієї нації та гідне життя кожного українця на засадах безупинного розвитку та соціальної справедливості.

2.1.2. Провести деолігархізацію національної економіки, ліквідувати приватні монополії та картелі.

2.1.3. Ухвалити комплекс законів про повернення капіталів з офшорів та боротьбу з ухилянням від сплати податків. Переглянути угоди з відповідними державами про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна.

2.1.4. Ухвалити законодавство про стратегічні підприємства та стратегічні галузі виробництва. Заборонити приватизацію стратегічних підприємств і повернути у державну власність раніше приватизовані.

2.1.5. Перевірити законність приватизації великих підприємств. Повернути у державну власність незаконно приватизовані об’єкти або зобов’язати власників протягом року сплатити різницю між вартістю, що надійшла від такої приватизації до держбюджету, та справедливою вартістю цих об’єктів, враховуючи втрачену для держави вигоду. Не допускати приватизації прибуткових підприємств.

2.1.6. Заборонити проведення приватизації державних підприємств в умовах війни.

2.1.7. Повертати у державну власність приватизовані підприємства, власники яких не виконують своїх соціальних, інвестиційних та інших зобов’язань.

2.1.8. Встановити державний контроль над природними монополіями. Ухвалити закон про державні корпорації. Використовувати найкращі практики управління успішними державними підприємствами країн Європи і світу для збільшення ефективності українських держпідприємств.

2.1.9. Стимулювати високий рівень конкуренції на внутрішньому ринку. Посилити відповідальність за картельні змови.

2.1.10. Забезпечити можливість найманим працівникам набувати право власності на підприємства державної та комунальної форм власності, брати участь в управлінні ними та у справедливому розподілі прибутків. Дозволити працівникам продавати свою частку в підприємстві лише самому підприємству. Зобов’язати працівників, які припинили трудові відносини з підприємством, продати свою частку цьому підприємству.

2.1.11. Посилити кримінальну відповідальність за злочини, пов’язані з рейдерським захопленням підприємств, земель, житла тощо.

2.1.12. Забезпечити справедливий розподіл коштів Державного фонду регіонального розвитку з метою максимального стимулювання соціально-економічного розвитку всіх регіонів України.

2.1.13. Стимулювати сплату основних податків за місцем виробничої діяльності.

2.2. Макроекономічне регулювання, бюджетна, податкова та фінансово-банківська система.

2.2.1. Зменшити податковий тиск на всі верстви населення, які виробляють національний продукт, передусім на дрібне та середнє підприємництво. Реформувати Державну фіскальну службу та спростити адміністрування оподаткування.

2.2.2. Ухвалити новий Податковий кодекс із запровадженням прогресивної шкали за принципом: “малий бізнес ‒ малі податки, великий бізнес ‒ великі податки”.

2.2.3. Запровадити “воєнний податок на олігархів” та прогресивний воєнний збір за принципом: “більші доходи ‒ більший відсоток”.

2.2.4. Встановити прогресивні податки на розкіш. Направляти як мінімум 30% таких надходжень на зниження споживчих цін на товари першої необхідності.

2.2.5. Скасувати криміналізований податок на додану вартість. Запровадити єдиний соціальний податок із доходів громадян з прогресивною шкалою оподаткування та базовою ставкою 20%. Не оподатковувати доходи громадян у розмірі мінімальної заробітної плати.

2.2.6. Запровадити диференційований податок на прибуток. Зменшити податок з прибутку до 5% на ту частину прибутку підприємств, яку спрямовують на технологічне оновлення засобів виробництва згідно з передовими технологіями. Запровадити комплексне податкове стимулювання інвестицій у науку, освіту та інновації.

2.2.7. Забезпечити контроль держави над банківською сферою (капітал державних банків має становити щонайменше 50% банківського капіталу країни). Обмежити вплив іноземного банківського капіталу.

2.2.8. Забезпечити абсолютну прозорість роботи НБУ. Обмежувати незалежність НБУ під час війни та надзвичайної економічної ситуації. Запровадити кримінальну відповідальність за антисоціальну монетарну політику, а також маніпулювання валютним курсом з корупційною метою. Ухвалити закон про золотовалютні резерви держави.

2.2.9. Обмежити законом лихварські грабіжницькі відсотки за банківськими кредитами для населення та підприємств України. Заборонити видачу кредитів в іноземній валюті (виняток ‒ суб’єктам господарювання для здійснення зовнішньоекономічної діяльності).

2.2.10. Забезпечити перевагу національного товаровиробника під час проведення державних закупівель.

2.2.11. Забезпечити надходження коштів від транзитного потенціалу України до державного бюджету і спрямувати їх на модернізацію транспортної інфраструктури.

2.2.12. Зобов’язати проводити будівництво державних та комунальних об’єктів виключно силами вітчизняних фахівців, стимулюючи створення робочих місць для громадян України.

2.2.13. Розвивати конкурентоспроможні галузі української промислової та інноваційної діяльності: військово-промисловий комплекс, інформаційні технології (ІТ), авіа-, судно-, верстато- та машинобудування (енергетичне, сільськогосподарське тощо), космічну, харчопереробну (в тому числі переробку іноземної сировини) тощо. Спрямовувати державну підтримку на високотехнологічні, наукоємні, інноваційні, імпортозамінні та вертикально інтегровані галузі.

2.2.14. Стимулювати позитивний платіжний баланс. Обмежувати некритичний імпорт товарів і послуг. Стимулювати поетапну заміну імпортованої продукції на продукцію національного виробництва (насамперед ‒ великої та малої сільськогосподарської техніки, виробів легкої промисловості, продуктів харчування).

2.2.15. Запровадити ліцензування експорту невідновлюваної сировини.

2.3. Забезпечення соціальної справедливості.

2.3.1. Ліквідувати соціальну прірву між багатими та бідними шляхом стимулювання розвитку середнього класу (дрібні та середні підприємці; високооплачувані фахівці, у тому числі працівники бюджетної галузі ‒ лікарі, вчителі, викладачі вишів, науковці тощо), який має становити не менше 60% працездатного населення.

2.3.2. Забезпечити малий та середній бізнес доступними кредитами. Запровадити безвідсоткові цільові державні кредити на відкриття власної справи (малого бізнесу) та максимально спростити дозвільну систему. Реалізувати державну програму економічної просвіти громадян.

2.3.3. Привести прожитковий мінімум у відповідність до реальних потреб і встановити мінімальну заробітну плату на рівні такого прожиткового мінімуму. Підвищувати щорічно мінімальні зарплати, пенсії та інші соціальні виплати на рівень, не менший за показник річної інфляції.

2.3.4. Ухвалити новий, соціально справедливий кодекс законів про працю ‒ Трудовий кодекс України. Розробити тарифікаційну шкалу погодинної оплати праці згідно з європейськими стандартами. Встановити п’ятикратне співвідношення між максимальною і мінімальною погодинною заробітною платою у працівників бюджетної галузі.

2.3.5. Сприяти розвиткові дієвих незалежних профспілок. Забезпечити право на страйк.

2.3.6. Запровадити монетизацію субсидій та частини пільг з метою збільшення адресності та зменшення корупції.

2.3.7. Скасувати несправедливу пенсійну реформу. Ухвалити новий єдиний закон про багаторівневе пенсійне забезпечення. Узалежнити пенсійний вік від середньої тривалості життя. Скасувати оподаткування пенсій пенсіонерів, що працюють. Встановити пряму залежність розміру пенсії від стажу роботи та допустиме п’ятикратне співвідношення між максимальною і мінімальною пенсією для солідарної пенсійної системи.

2.3.8. Надавати неповносправним громадянам та дітям-сиротам державну адресну допомогу у розмірі не меншому, ніж розмір прожиткового мінімуму.

2.3.9. Затвердити державну житлову програму, згідно з якою сім’я з трьома дітьми отримує державний безвідсотковий кредит, сім’я з чотирма дітьми ‒ державний безвідсотковий кредит, 50% якого підлягає поверненню, сім’я з п’ятьма дітьми і більше ‒ безкоштовне житло від держави. Запровадити доступні державні пільгові кредити на придбання житла для молодих сімей, учасників московсько-української війни та членів сімей героїв Небесної сотні.

2.3.10. Сприяти комплексному вирішенню медико-соціальних проблем учасників московсько-української війни та членів їхніх сімей.

2.3.11. Збільшувати розмір виплат українським сім’ям у зв’язку з народженням кожної наступної дитини, відповідно до показників інфляції в країні та росту цін на дитячі товари.

2.4. Природні ресурси, енергетика, вугільна, газова та нафтова промисловість.

2.4.1. Ухвалити державну програму енергетичної незалежності України за принципом: “зменшення споживання, збільшення видобутку, диверсифікація джерел”.

2.4.2. Ухвалити державну програму розвитку та впровадження альтернативної енергетики (дизпаливо з вугілля, біопаливо, вітрова, сонячна та гідроелектроенергія). Ліквідувати всі штучні обмеження та фінансові бар’єри для підприємницького середовища, територіальних громад та громадян щодо розвитку та використання альтернативних джерел енергії. Вдосконалити системи пільг для енергоощадних технологій. Запровадити енергоощадні технології на державних та комунальних об’єктах. Вдосконалити систему пільгового кредитування проектів із покращення енергоефективності як для малого й середнього бізнесу, так і для домогосподарств.

2.4.3. Зруйнувати корупційні схеми в енергетичній галузі. Провести енергоаудит ‒ повну інвентаризацію видобутку та виробництва усіх видів енергоносіїв, встановити реальних власників, наявність та законність отриманих ліцензій підприємств вугле-, газо- і нафтовидобутку.

2.4.4. Надавати населенню природний газ та електроенергію за собівартістю. Встановити по всій країні лічильники тепла та комунальних послуг.

2.4.5. Диверсифікувати імпортні джерела енергоносіїв ‒ не більше ніж 30% від однієї держави-постачальника. Запровадити та розвивати спеціальні торговельні програми (наприклад, проект “Карбамід в обмін на скраплений газ”). Не допустити повернення монополії іноземних енергетичних компаній на українському ринку.

2.4.6. Зруйнувати корупційні схеми в енергетичній галузі. Запровадити прозорі тендери на закупівлю обладнання для державних енергетичних підприємств. Запровадити жорсткий державний контроль за обсягом видобутку, формуванням собівартості видобутку, розподілом і постачанням вуглеводнів та ціноутворенням в енергетиці.

2.4.7. Ухвалити державну програму розробки родовищ енергоносіїв. Збільшити видобуток власних газу, нафти та вугілля. Розвивати поглиблену переробку видобутих енергоносіїв. Встановлювати квоти на експорт видобутих вуглеводнів з території України залежно від їхньої ціни на внутрішньому та світовому ринках, а також залежно від обсягу споживання на внутрішньому ринку.

2.4.8. Створити власний замкнутий ядерний цикл на основі вітчизняної сировини. Побудувати державну інфраструктуру, необхідну для зберігання та утилізації відпрацьованого ядерного палива.

2.4.9. Забезпечити вільний доступ до електричних мереж малим виробникам електроенергії.

2.4.10. Домогтися продажу іноземного газу європейським споживачам на східному, а не на західному кордоні України.

2.4.11. Відновити видобуток газу і нафти на шельфі Чорного моря.

2.4.12. Встановити державну монополію на розробку та видобування паливних корисних копалин, дорогоцінних природних органічних сполук, мінералів тощо.

2.5. Земля, сільське господарство та розвиток села.

2.5.1. Ухвалити новий Земельний кодекс та затвердити його на всеукраїнському референдумі. Провести повну інвентаризацію земельних ресурсів України.

2.5.2. Заборонити в Україні торгівлю землею сільськогосподарського призначення. Надавати її у довгострокове володіння українським громадянам із правом родинного успадкування. Визначити законом підстави припинення такого володіння в разі використання сільськогосподарських земель за нецільовим призначенням або в разі погіршення стану (родючості) ґрунтів.

2.5.3. Дозволити особам, які законним способом набули право власності на землі сільськогосподарського призначення (під час розпаювання, одержали в спадщину за законом), здійснювати передачу (дарування, відступлення) своєї земельної власності прямим родичам (батьки, діти, внуки) або продавати лише державі. Заборонити будь-які інші способи відчуження таких ділянок. Не визнавати право власності на землі сільськогосподарського призначення, набуте в результаті боргових розписок та внесків до статутного фонду. Не дозволяти право власності на землю іноземцям та особам без громадянства.

2.5.4. Дозволити право приватної власності на землю лише на присадибні земельні ділянки, землі сільськогосподарського призначення, отримані під час розпаювання, одержані в спадщину (даровані, відступлені) прямими родичами та ті, що перебувають під житловими будинками й іншою нерухомістю.

2.5.5. Створити державний земельний банк. Розробити та забезпечити дієву реалізацію державних програм: програми стимулювання розвитку кооперативів та сімейних фермерських господарств; програми сприяння виробництву сільськогосподарської техніки з поступовим митним обмеженням імпорту техніки, аналоги якої виробляють в Україні; програми розвитку селекційної справи, виробництва насіннєвого матеріалу, засобів захисту рослин, племінної справи, садівництва, виноградарства, рибництва, бджільництва тощо.

2.5.6. Запровадити кримінальну відповідальність за ерозію ґрунтів унаслідок людської діяльності. Посилити кримінальну відповідальність за незаконне заволодіння ґрунтами.

2.5.7. Зобов’язати громадян, які бажають набути у користування землю сільськогосподарського призначення у розмірі більшому, ніж 30 гектарів, скласти кваліфікаційний іспит на предмет діяльності на цій землі.

2.5.8. Забезпечити орендну плату за користування землею сільськогосподарського призначення згідно з нормативно-грошовою оцінкою землі.

2.5.9. Заборонити зміну цільового призначення сільськогосподарських земель, за винятком державних та громадських потреб. Повертати у державну власність землі, які не використовують за цільовим призначенням або використовують усупереч комплексним планам сталого розвитку територіальних громад.

2.5.10. Ухвалити закон про землі підвищеної цінності, який би регламентував їхнє використання та забезпечував державний контроль над ними.

2.5.11. Запровадити цільове пільгове державне кредитування малого та середнього сільськогосподарського виробництва. Запровадити широкомасштабні програми прямих дотацій. Забезпечити державне сприяння впровадженню інновацій та передових технологій у сільському господарстві.

2.5.12. Встановити паритет закупівельних та відпускних цін на сільськогосподарську продукцію. Стимулювати створення мереж збуту української сільськогосподарської продукції.

2.5.13. Забезпечувати продовольчі потреби держави лише вітчизняною сільськогосподарською продукцією (окрім продуктів, які не вирощують в Україні промислових масштабах).

2.5.14. Забезпечити ефективну та прозору діяльність Держрезерву та його активність на всіх ринках сільськогосподарської продукції. Забезпечити сільгоспвиробників державним замовленням на сільськогосподарську продукцію. Розбудувати державну систему зберігання продуктів сільськогосподарського виробництва.

2.5.15. Законодавчо врегулювати питання фінансування та інвестиційного забезпечення соціально-культурної царини та інфраструктури на селі орендарями земельних паїв та агроформуваннями, які здійснюють господарську діяльність у межах територіальних громад та населених пунктів. Забезпечити легкодоступне пільгове кредитування на придбання та будівництво житла в сільській місцевості за умови участі позичальника у сільськогосподарському виробництві та для працівників бюджетної галузі.

2.6. Житлово-комунальне господарство та містобудування.

2.6.1. Повернути до комунальної або державної власності підприємства-монополісти електро-, газо-, тепло- і водопостачання та водовідведення.

2.6.2. Встановлювати для населення економічно обґрунтовані, співмірні з рівнем прожиткового мінімуму та мінімальним розміром заробітної плати тарифи на житлово-комунальні послуги. Ліквідувати наявні корупційні схеми при формуванні тарифів.

2.6.3. Розвивати державні програми стимулювання енергоощадних технологій через довгострокове кредитування. Перейти на контрольно-теплові прилади обліку спожитих енергоносіїв кінцевими споживачами. Інвестувати у технології теплопостачання та перехід на альтернативні види опалення. Як результат ‒ зменшити енергетичні потреби держави та знизити ціни на комунальні послуги.

2.6.4. Забезпечити надання населенню реальної фінансової допомоги для переходу на енергоощадні технології. Запровадити довгострокову програму кредитування утеплення багатоквартирних будинків, заміни вікон, систем освітлення сходових кліток, попередньо провівши енергоаудит.

2.6.5. Впровадити системну програму правової та господарської підтримки створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, будинкових комітетів, взяття будинків у самоуправління. Забезпечити обслуговування та експлуатацію багатоквартирних будинків на конкурентних засадах. Запровадити інститут сертифікованих управителів багатоквартирних житлових будинків та ухвалення необхідних державних програм кредитування.

2.6.6. Дозволяти надання землі та нове будівництво у населених пунктах тільки за згодою органів співвласників сусідніх будинків, крім випадків загальнодержавної потреби. Вирішувати спірні земельні та будівельні питання шляхом проведення місцевих референдумів.

2.6.7. Ухвалити закон щодо приватизації житла в багатоквартирних будинках з урахуванням приватизації земельних ділянок під будинками, затвердити прибудинкові території багатоквартирних будинків та спростити оформлення земельних ділянок спільної сумісної власності громадян.

2.6.8. Зобов’язати будівельні компанії зводити соціальне житло за доступними цінами згідно з державною програмою. Створити державний спеціальний фонд для розвитку програми соціального житла. Втілити в життя комплексну програму реконструкції та поступової заміни житлових будинків забудови 60-х років минулого століття (“хрущовок”).

2.6.9. Запровадити комплексну державну програму повної утилізації твердих побутових та біологічних відходів.

2.6.10. Забезпечити підтримку на державному рівні розвитку комунального транспорту. Стимулювати запровадження екологічних видів перевезення.

2.6.11. Ухвалити програму реконструкції та збереження архітектурних пам’яток державного та місцевого значення.

2.6.12. Створити правові умови для боротьби громади з незаконними забудовами.

2.6.13. Відновити, ухваливши відповідний закон, право громадян на безперешкодне користування землями загального користування ‒ пляжами та прибережними смугами у 100-метровій зоні від лінії припливу морів та великих річок, 50 м ‒ озер та водоймищ, 25 м ‒ малих річок та ставків.

2.6.14. Закріпити за всіма парками та скверами земельні ділянки з метою недопущення їхньої забудови.

ІІІ. Здоров’я нації. Подолання демографічної кризи, захист довкілля та підвищення якості життя.

3.1. Запровадити Національну стратегію охорони здоров’я, культивування в суспільстві здорового способу життя, що включатиме пропаганду духовного та фізичного здоров’я, профілактику захворювань, боротьбу з наркоманією, алкоголізмом, тютюнопалінням.

3.2. Запровадити дієві механізми фінансування базового пакета медичних послуг кожному мешканцю України, в тому числі через запровадження системи медичного страхування.

3.3. Розробити та впровадити національну програму “Планування української сім’ї та охорона репродуктивного здоров’я на період до 2030 року”.

3.4. Впровадити програму захисту сімей з дітьми-інвалідами.

3.5. Здійснювати політику розвитку та підтримки вітчизняної фармацевтичної промисловості та медичного приладобудування. Забезпечити суворий державний контроль за якістю та цінами на лікарські препарати.

3.6. Відновити та розвивати діяльність санаторно-курортних комплексів. Заборонити приватизацію та перепрофілювання курортних та санаторних земель на всій території України та повернути в державну або комунальну власність незаконно приватизовані.

3.7. Заборонити рекламу тютюнових виробів та алкогольних напоїв у будь-якій формі на всій території України. Встановити кримінальну відповідальність за пропаганду наркоманії (у тому числі “легких наркотиків”) та сексуальних збочень.

3.8. Надати право місцевим громадам обмежувати торгівлю слабоалкогольними, алкогольними напоями та тютюновими виробами.

3.9. Встановити спеціальний податок на алкогольні напої, тютюнові вироби, генетично модифіковані продукти харчування. Отримані кошти спрямовувати на програми подолання соціально небезпечних хвороб.

3.10. Створити в кожній області мережу сучасних лабораторій для аналізу продуктів харчування на предмет наявності в них генетично модифікованих елементів.

3.11. Дозволяти продаж генетично модифікованих продуктів харчування лише з чітко видимим спеціальним маркуванням і тільки в спеціалізованих відділах торговельних закладів. Посилити кримінальну відповідальність за недотримання правил маркування та торгівлі генетично модифікованими продуктами харчування.

3.12. Організувати належний державний контроль за охороною здоров’я працівників, санітарними умовами праці громадян та безпекою на виробництві.

3.13. Кодифікувати законодавство з питань природокористування.

3.14. Зберігати та розвивати наявні заповідні території та парки і створювати нові об’єкти природно-заповідного фонду.

3.15. Створити єдину державну систему розвитку спеціальної соціальної інфраструктури та стандартів соціального захисту населення, яке проживає на територіях можливого екологічно небезпечного впливу гірничодобувних, переробних та інших виробничих об’єктів. Зобов’язати великі підприємства сировинно-інтенсивних галузей провести екологічну модернізацію засобів виробництва.

3.16. Заохочувати перенесення за межі населених пунктів на безпечну відстань усіх підприємств, що здійснюють шкідливі викиди в навколишнє середовище.

3.17. Зобов’язати фізичні та юридичні особи відшкодовувати місцевій громаді збитки, завдані довкіллю.

3.18. Створити законодавчу систему державних гарантій та бюджетної автономії щодо формування та використання коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища.

3.19. Забезпечити формування системи управління та господарювання у царині промислового природокористування на принципах сталих, біологічно стійких та максимально наближених до природних виробничих технологій.

3.20. Створити систему державного та громадського контролю за дотриманням законодавства у царині охорони навколишнього природного середовища, забезпечити автономність і незалежність екологічного нагляду та контролю.

IV. Право на Батьківщину. Захист життєвого простору, громадянство та міграція.

4.1. Ухвалити новий закон про громадянство, згідно з яким громадянство надаватиметься лише особам, які народилися в Україні або є етнічними українцями, що повернулися з-за кордону для постійного проживання і роботи в Україні.

4.2. Сприяти масовому поверненню в Україну етнічних українців. Забезпечити пільгові умови повернення на Батьківщину українців та їхніх нащадків, народжених за кордоном.

4.3. Укласти двосторонні угоди про легалізацію заробітчан-українців. Усіма можливими засобами здійснювати державний захист українців за кордоном.

4.4. Створити українським заробітчанам умови для повернення на Батьківщину. Зароблені ними гроші і майно, за умови їхнього вкладення у підприємницьку діяльність в Україні, вважати інвестиціями, що не оподатковуються.

4.5. Усунути основну причину трудової міграції та демографічної кризи ‒ забезпечити кожній українській сім’ї конституційне право на житло.

4.6. Дозволити особам, народженим в Україні від іноземців або осіб без громадянства, набувати українське громадянство після досягнення повноліття лише за умови вільного володіння українською мовою, знання української історії та змісту Конституції України.

4.7. Дозволити набувати громадянство України у виняткових випадках особам, які легально проживають в Україні не менше 15 років (окрім осіб, які воювали на боці України або мають інші вагомі заслуги перед Україною), вільно володіють українською мовою, знають українську історію та зміст Конституції України, склали присягу на вірність Україні та відмовилися від усіх громадянств, до яких належали.

4.8. Викорінити незаконну практику подвійного громадянства. Позбавляти українського громадянства осіб, які є громадянами іншої держави.

4.9. Передбачити сувору кримінальну відповідальність за незаконне надання та отримання громадянства.

4.10. Конфісковувати у порушників закону про громадянство набуті в Україні майно та кошти на користь держави.

4.11. Законодавчо встановити заборону усиновлення українських дітей іноземцями.

4.12. Посилити охорону державного кордону та перекрити канали нелегальної міграції. Запровадити суворіші антиімміграційні заходи та вдосконалити систему утримання і депортації чужоземців-нелегалів.

4.13. Запровадити, у зв’язку із загрозою міжнародного тероризму та злочинності, єдину систему біометричного контролю для всіх, хто в’їздить в Україну (база даних відбитків пальців, сітківки ока тощо).

4.14. Призупинити невигідну для України угоду про реадмісію з ЄС. Укласти з державами, з територій яких нелегальні мігранти потрапляють в Україну, угоди про реадмісію (повернення нелегалів) на вигідних для України умовах.

4.15. Здійснювати регулярні перевірки матеріалів реєстрації іноземців, що надходять з навчальних закладів, та списків студентів, які дійсно в них навчаються. Забезпечити своєчасний виїзд із території України іноземних студентів, які завершили навчання або яких відрахували з навчальних закладів, крім випадків їхнього легального працевлаштування.

V. Інформаційний простір, освіта і наука. Збереження ідентичності та розвиток культури.

5.1. Забезпечити українській мові статус єдиної державної.

5.2. Скасувати антиконституційний закон “Ківалова-Колєснічєнка”. Ухвалити Закон “Про захист української мови”. Створити окремий центральний орган виконавчої влади задля впровадження, захисту та поширення української мови.

5.3. Забезпечити функціювання повноцінного національного інформаційного простору шляхом його дерусифікації та гарантування інформаційної безпеки. Запобігати поширенню контенту, що становить загрозу інформаційній безпеці України, та передбачити жорстку кримінальну відповідальність за поширення такої інформації.

5.4. Запровадити обов’язковий іспит з української мови для держслужбовців та кандидатів на виборні посади. Створити мережу ліцензованих установ для приймання іспитів з української мови та видачі сертифікатів міжнародного зразка під назвою “Український мовний диплом”. Зобов’язати всіх держслужбовців вживати українську мову на роботі та під час публічних виступів.

5.5. Позбавляти ліцензій ті ЗМІ, які порушують мовне законодавство, принижують національну гідність українців, поширюють дезінформацію або здійснюють антиукраїнську пропаганду.

5.6. Регламентувати вживання української мови у ЗМІ відповідно до кількості українців ‒ не менше ніж 90% ефірного часу та площі. Друковані ЗМІ мовами національних меншин повинні видавати українську версію накладом не меншим за той, що видається мовою оригіналу.

5.7. Зобов’язати всі ЗМІ інформувати громадян про всіх своїх власників, в тому числі фізичних осіб ‒ кінцевих бенефіціарів (для преси ‒ у кожному номері; для ТБ та радіо ‒ щоденно в ефірі). Усі ЗМІ мають бути зареєстровані на території України у встановленому законом порядку.

5.8. Забезпечити створення якісного інформаційного продукту для популяризації національної ідеї, поширювати його через мас-медіа, заклади освіти, науки й культури, підприємства та установи незалежно від форми власності.

5.9. Створити та сприяти ефективному функціюванню міжнародних інформаційних каналів для популяризації України у світі та забезпечення інформаційних потреб українців, які тимчасово чи постійно перебувають за кордоном.

5.10. Забезпечити синхронний звуковий переклад державною мовою іншомовних виступів, передач та фільмів на телебаченні і радіо. Здійснювати переклад коштом власників ЗМІ.

5.11. Скасувати оподаткування на україномовне книговидання, аудіо- та відеопродукцію, програмне забезпечення.

5.12. Включити до програм усіх вишів України обов’язкові курси “Українська мова та література”, “Історія України” та “Українознавство” обсягом не менше 72 годин кожен.

5.13. Перевірити відповідність мови викладання в усіх без винятку навчальних та виховних закладах офіційному статусу навчальних закладів. Позбавляти ліцензій навчальні заклади, якщо викладання у них здійснюється іноземними мовами без належного оформлення статусу закладу з іноземною мовою викладання. Припинити постачання навчальних посібників та підручників іноземною мовою коштом Державного бюджету України у заклади, що не мають офіційного статусу закладів з іноземною мовою викладання.

5.14. Культивувати найкращі традиції української педагогіки. Припинити практику механічного копіювання іноземних зразків, зокрема в рамках Болонського процесу.

5.15. Розширювати мережу дошкільних освітніх закладів. Забезпечити кожній українській дитині доступ у дошкільний заклад.

5.16. Відновити і зберегти систему позашкільних закладів та дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

5.17. Запровадити державну програму пільгових кредитів на освіту. Збалансувати державне замовлення на спеціальності відповідно до ринку праці, запровадити соціальну та академічну стипендії, встановити їхній розмір відповідно до прожиткового мінімуму. Розвивати систему патронатної освіти.

5.18. Змінити принципи надання наукових звань для забезпечення реального, а не формального контролю за якістю дисертаційних робіт.

5.19. Стимулювати повернення українських науковців, що виїхали за кордон.

5.20. Запровадити програми стимулювання співпраці між українськими та провідними іноземними науковими установами.

5.21. Привести патентне законодавство України у відповідність із провідною світовою практикою патентного законодавства. Забезпечити отримання науковцями-розробниками не менш ніж 25% суми, отриманої з продажу прав на патент за їхній винахід.

5.22. Вилучити з фондів публічних бібліотек України совєцьку і будь-яку антиукраїнську пропагандистську літературу. Заборонити пропагандистські фільми совєцької доби та сучасну кінопродукцію, що пропагує українофобію та викривлює національну історію. Закуповувати коштом бюджету національні твори літератури, образотворчого мистецтва, музики, кіно для поповнення фондів бібліотек, музеїв, фонотек, відеотек, репертуару театрів, музичних колективів тощо.

5.23. Надавати на конкурсній основі державні стипендії і ґранти на здійснення мистецьких проектів, створення національних творів літератури, образотворчого мистецтва, музики, кіно, вистав, концертних програм, телерадіопрограм тощо.

5.24. Розвивати мережі концертних залів, кінотеатрів, книгарень, виставкових залів та галерей, забезпечивши для них сприятливі умови оренди. Створити пріоритетні умови для демонстрації україномовного національного продукту.

5.25. Збільшити ввізне мито на іноземну поліграфічну, аудіо- та відеопродукцію. Запровадити податок на ретрансляцію іноземних радіо- та телевізійних програмних продуктів, тиражування та прокат музичної і кінопродукції. Спрямувати отримані кошти на розвиток національного інформаційного простору.

5.26. Спрямувати кожну шосту гривню з прибутку від прокату іноземної кінопродукції на розвиток вітчизняної кіноіндустрії. Встановити оподаткування на рекламу, яку транслюють під час показу фільмів іноземного виробництва, на користь національного кінематографу.

5.27. Збільшити обов’язкові квоти ефірного часу на радіо та ТБ і екранного часу в кінопрокаті для виробленого в Україні україномовного аудіовізуального продукту і гарантувати його рівномірну присутність в етері впродовж доби. Запровадити жорстку кримінальну відповідальність за недотримання цих квот.

5.28. Встановити пільгове оподаткування у царині розвитку новітніх інформаційних технологій та сучасних електронних мереж. Націоналізувати майно та бізнес засобів масової інформації в царині зв’язку, які утворені та функціонують за допомогою чи наявності російського капіталу.

5.29. Створити конкурентоспроможну українську операційну систему для комп’ютерів на базі наявних вільних систем з якісним перекладом, великою кількістю українських шрифтів, службою підтримки та безпеки. 3апровадити українську операційну систему в усіх державних органах та установах.

5.30. Налагодити вітчизняне виробництво україномовного програмного забезпечення (передусім спеціалізованого: бухгалтерського, складського, навчального, для діловодства тощо) для державних установ, навчальних закладів, вільного продажу. Зобов’язати бюджетні установи послуговуватися тільки українським програмним продуктом. Заборонити в державних установах, органах місцевого самоврядування, структурах сектора безпеки і оборони використання російського програмного забезпечення, антивірусних програм, поштових серверів та соціальних мереж.

5.31. Забезпечити реалізацію будь-якої імпортної продукції на території України лише за наявності інструкції, інтерфейсу, інформації про склад, виробника тощо українською мовою шрифтом не меншим, аніж мовою оригіналу.

5.32. Ухвалити новий закон про рекламу. Будь-яка реклама в Україні повинна здійснюватися державною мовою з можливістю дублювання чи субтитрування іншими мовами. При цьому інформація українською мовою на друкованих рекламних носіях не може бути розміщена меншим шрифтом, ніж будь-якою іншою.

5.33. Створити сприятливі умови для фінансування української культури та спорту шляхом спрощення системи оподаткування та створення пільг для спонсорів і меценатів.

5.34. Забезпечити збереження пам’яток історії та культури. Розвивати “зелений туризм” в Україні. Розробити та популяризувати туристичні маршрути країною. Дозволяти передавати у довгострокове користування об’єкти історико-культурної спадщини з метою їхнього відновлення, збереження та ефективного функціонального використання за умови виконання інвестором охоронних вимог, реставраційних та інвестиційних зобов’язань. Припиняти таке користування в разі невиконання вимог або зобов’язань.

5.35. Запровадити мораторій на закриття клубів (народних будинків), реорганізувати їх у сучасні культурно-мистецькі центри.

5.36. Сприяти створенню єдиної Української помісної церкви з центром у Києві.

VI. Майбутнє нації. Молодіжна політика і виховання нового покоління.

6.1. Ухвалити державну програму патріотичного виховання української молоді. Сприяти, за державної підтримки, формуванню цілісного націоналістичного світогляду через молодіжні структури.

6.2. Прищеплювати через молодіжні структури на всіх освітньо-виховних рівнях патріотизм, пропагувати здорові цінності, культивувати українську героїку, традиції, відмову від шкідливих звичок та псевдоцінностей. Формувати в української молоді почуття громадянського обов’язку та відповідальності, сприяти соціальній адаптації, розвивати відчуття соціальної значущості, залучати до участі у суспільних процесах.

6.3. Сприяти створенню якісної україномовної продукції для дітей та молоді: виховних мультфільмів, фільмів, телепрограм, відеоігор з метою популяризації національних традицій та прищеплення патріотизму.

6.4. Забезпечити місця в гуртожитках вишів першочергово українським, а не іноземним студентам.

6.5. Забезпечити умови для діяльності незалежних студентських профспілок у вишах. Гарантувати право студентів на страйк.

6.6. Запровадити механізми соціальної адаптації дітей, що залишилися без батьків, через мережу будинків сімейного типу за підтримки молодіжних патріотичних структур.

6.7. Проводити регулярні перевірки організацій, що працюють із молоддю, на предмет їхньої лояльності до української держави.

6.8. Гарантувати випускникам професійних, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів перше робоче місце через державне стимулювання роботодавця.

6.9. Надавати дворічні податкові канікули для випускників вишів та молодих людей, що започатковують власну справу.

6.10. Запровадити програму державного пільгового кредитування молодих сімей.

6.11. Запровадити лише здорове харчування у навчальних закладах.

6.12. Забезпечити активне дозвілля і оздоровлення дітей та юнацтва. Сприяти поширенню мережі молодіжних структур, спортивних секцій, гуртків, літніх таборів для дітей та юнацтва.

6.13. Запровадити комплексне військово-патріотичне виховання для всеохопної підготовки молоді до оборони України за принципом тотального опору.

VIІ. Історична справедливість. Тяглість державотворення та подолання наслідків окупації.

7.1. Зазначити у Конституції України, що правонаступність сучасної Української держави була започаткована ще в Руській державі з центром у Києві, продовжена Галицько-Волинським князівством, Великим князівством Литовським та Руським, Козацькою Республікою періоду Гетьманщини, Українською Народною Республікою, Західно-Українською Народною Республікою, Карпатською Україною та Українською державою, відновленою Актом 30 червня 1941 року, що незалежна Україна постала як наслідок багатовікової національно-визвольної боротьби українців.

7.2. Ухвалити закон, який би зафіксував факт збройної агресії большевицької Росії проти України 1918‒1921 років, незаконної анексії українських земель у 1921 р. та окупації України большевицькою Росією протягом 1921‒91 років, наслідком чого став безпрецедентний геноцид українців. Домагатися визнання факту окупації України на міжнародному рівні.

7.3. Домогтися від Верховної Ради України, ООН, Європарламенту, парламентів держав світу визнання геноциду українців у ХХ ст., в результаті якого знищено 20, 5 млн українців, злочином проти людства (терор і пограбування мирного населення під час війни большевицької Росії проти УНР 1918‒21 рр.; розкуркулення та насильницька колективізація; штучні голодомори 1921‒23, 1932‒33, 1946‒47 років; кілька хвиль фізичного знищення української еліти у 1920-30-40-х та 1970-х роках; фізичне знищення мирного населення у воєнний період; примусове вивезення українців на чужину; операція “Вісла”; мордування у в’язницях та знущання методами каральної психіатрії з українських патріотів аж до розпаду совєцької імперії; пограбування народного господарства, історичних та культурних цінностей; пограбування та нищення українських церков; переслідування за національною та релігійною ознаками; планомірне нищення української культури та мови, тотальна русифікація).

7.4. Забезпечити повсюдну реалізацію законів “Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їхньої символіки”, “Про правовий статус і пам’ять борців за незалежність України у XX столітті”, “Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 роках”. Заповнити умисні прогалини в цих законах та замінити декларативні норми реальними.

7.5. На законодавчому рівні визнати ВЧК-ГПУ-НКВД-МГБ-КГБ злочинними організаціями. Домогтися максимального розкриття усієї повноти інформації про їхню злочинну діяльність.

7.6. Поновити кримінальну справу за фактом Голодомору 1932‒33 рр., який визнано державою геноцидом українського народу, тобто злочином, до якого не застосовуються терміни давності.

7.7. Запровадити сувору кримінальну відповідальність за публічне заперечення Голодомору як геноциду української нації.

7.8. Розширити вимоги, закрити прогалини та домагатися неухильного виконання вимог чинного законодавства щодо декомунізації. Ліквідувати і заборонити використання знущальних щодо українців імперських та большевицьких символів, відзначень дат, пам’ятників та назв на честь катів України. Заборонити встановлення на території України будь-яких імперських пам’ятників та символів, що прославляють історію держав-окупантів.

7.9. Створити спеціальну слідчу структуру для розшуку злочинців, які нищили українську націю, і після виявлення притягати їх до кримінальної відповідальності.

7.10. Через міжнародні механізми вимагати від Росії визнання, вибачення та компенсації за геноцид українців. Домогтися від Росії повернення заощаджень громадян України (83 млрд. крб. станом на 1991 р.). Наполягати на передачі Україні належної їй частки Алмазного фонду, золотих та валютних запасів, закордонного майна колишнього СССР, сплати російською стороною репарацій за окупацію українських земель.

7.11. Виплатити компенсації репресованим українцям та їхнім нащадкам у розмірах, відповідних до їхніх страждань.

7.12. Надати українцям Кубані, Холмщини, Надсяння, Підляшшя, Лемківщини, насильно виселеним з рідних земель, статус депортованих з усіма соціальними гарантіями.

7.13. Розробити та запровадити державну просвітницьку програму “Правда про геноцид українців”. Запровадити у всіх навчальних закладах окрему навчальну дисципліну “Історія геноциду українців у ХХ ст.”.

7.14. Домагатися від держави неухильного дотримання вимог чинного законодавства щодо визнання боротьби, яку до кінця 50-х років проводили Організація Українських Націоналістів (ОУН) та Українська Повстанська Армія (УПА), національно-визвольною боротьбою Українського народу, визнання вояків УПА та підпільників ОУН учасниками національно-визвольної боротьби за державну незалежність України.

7.15. Надати ветеранам ОУН‒УПА, поряд із визнанням їх учасниками національно-визвольної боротьби за державну незалежність України, належні соціальні пільги і компенсувати недодані за роки Незалежності.

7.16. Скасувати спеціальні пенсії для прислужників совєцького режиму, керівників комуністичної партії, комсомолу та каральних органів СССР, прислужників режиму Януковича та пособників московських окупантів.

7.17. Поширювати правду про Визвольну боротьбу українців у ХХ‒XXI ст., зокрема про Перші та Другі Визвольні змагання, Революцію гідності, московсько-українську війну XXI ст. засобами соціальної реклами, відкритих парламентських слухань, документальних та художніх фільмів, книговидання тощо. Запровадити у всіх навчальних закладах спеціальний курс вивчення історії Визвольної боротьби українців у XX‒XXI ст.

7.18. Заснувати Державний музей-меморіал української звитяги (збройної боротьби Української нації за незалежність). Заснувати Пантеон Героїв.

7.19. Відроджувати традиційні українські свята. Запровадити на державному рівні святкування у другу неділю травня традиційного для українців Дня матері.

7.20. Сприяти поверненню в Україну національних, культурних, історичних та інших цінностей, вивезених за кордон у періоди окупації, в тому числі цінностей, вивезених з окупованої Росією території Криму та Донбасу.

7.21. Забезпечити належне відзначення ювілейних дат, важливих для національної історії.

VIIІ. Зовнішня політика і оборона. Європейський україноцентризм та сильна держава.

8.1. Визначити європейський україноцентризм стратегічним курсом Держави, згідно з яким Україна прагне стати не лише географічним, але й геополітичним центром Європи.

8.2. Розірвати дипломатичні відносини, а також усі міжнародні договори з Російською Федерацією та не відновлювати їх до повної деокупації Росією всіх українських територій.

8.3. Домогтися офіційного визнання Росії агресором та стороною воєнного конфлікту на сході України, висунення проти неї як держави і проти її воєнно-політичного керівництва звинувачень у вчиненні воєнних злочинів і подання відповідних позовів до Міжнародного кримінального суду. Зосередити основні зусилля на поверненні Україні окупованих територій та відшкодуванні збитків, заподіяних Росією внаслідок анексії Криму та розв’язування і ведення війни на Донбасі. Ініціювати створення міжнародного трибуналу з розслідування злочинів проти людства, здійснених РФ у ході агресії проти України.

8.4. Відновити територіальну цілісність України. Завершити делімітацію (встановлення договором) та демаркацію (позначення на місцевості прикордонними знаками) державних кордонів України, у тому числі морських. Забезпечити належне облаштування, охорону та оборону державного кордону України, особливо з РФ. Запровадити візовий режим з РФ.

8.5. Запровадити у невідкладному режимі санкції та ембарґо проти фізичних та юридичних осіб РФ та інших держав за підтримку терористичних дій і підрив територіальної цілісності України.

8.6. Націоналізувати підприємства, майно та інші активи на теренах України, що належать російським власникам або мають частки російського капіталу, в якості компенсації за анексію Криму та окупацію Донбасу.

8.7. Запровадити воєнний стан у прифронтових територіях.

8.8. Підпорядкувати Генеральному штабу всі силові підрозділи, які беруть участь у московсько-українській війні. Створити Ставку Верховного Головнокомандувача. Вивести Національну гвардію з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ.

8.9. Припинити і не допускати в подальшому участі України в наддержавних утвореннях, ініційованих Москвою.

8.10. Вжити системних, а не декларативних, заходів щодо інтеграції України до євроатлантичних та європейських структур безпеки: очистити владу, силові та правоохоронні, судові структури від агентури Москви, олігархічних, сепаратистських та антиукраїнських ставлеників; провести люстрацію, перевірку на детекторі брехні та переатестацію офіцерського складу структур сектора безпеки і оборони; знешкодити антиукраїнські, терористичні та сепаратистські організації, рухи, об’єднання; ліквідувати осередки сепаратизму та тероризму; нейтралізувати усі територіальні претензії до України; забезпечити виведення російських військ із території України.

8.11. Досягти вигідних для України умов, чітких гарантій, конкретних заходів і термінів можливого вступу України до НАТО.

8.12. Забезпечити створення сучасної системи протиповітряної оборони (ППО) України, сумісної з системами ППО держав-членів НАТО.

8.13. Встановити розмір фінансування Збройних Сил України на рівні 5% ВВП, враховуючи нагальну потребу реформування та переозброєння війська. Забезпечити приведення Збройних Сил до вимог і можливостей сумісного виконання завдань із силами держав- членів НАТО, оснастити війська сучасними, модернізованими АСУ, засобами розвідки, РЕБ, зв’язку, бронетехнікою, ракетними комплексами та артилерійськими системами, авіаційною технікою, засобами ППО, кораблями та ракетними комплексами. Приділити особливу увагу забезпеченню військ високоточною зброєю.

8.14. Визначити побудову Балто-Чорноморського союзу в якості стратегічної мети зовнішньої політики України. Залучати до військово-політичного та економічного блоку Балто-Чорноморської осі держави Центрально-Східної Європи, Балтії, Скандинавії, Кавказу, Балкан, а також басейнів Чорного та Каспійського морів. Ініціювати взаємовигідні угоди з державами цього регіону.

8.15. Започаткувати довготривалу програму підтримки політичних рухів пригноблених Москвою народів. Активізувати роботу із захисту прав та свобод, розширення самоврядних повноважень етнічних українців, які компактно проживають на території РФ (історичні українські території, що перебувають у складі РФ, а також Сірий, Зелений, Малиновий клини).

8.16. Блокувати будь-які зв’язки РФ із так званою Придністровською молдавською республікою. Активізувати роботу з українцями Придністров’я щодо захисту їхньої ідентичності, самоврядних, мовних, освітніх, релігійних прав.

8.17. Розробити та впровадити дієву державну програму становлення позитивного образу України у світі. Залучати через спеціальні державні програми численну українську діаспору до лобіювання українських інтересів в інших країнах світу. Запровадити ефективну систему інформаційного захисту України.

8.18. Вимагати реальних кроків на підтримку України від держав, які декларували безпеку та недоторканність кордонів України в обмін на відмову від ядерної зброї (Будапештський меморандум, 1994 р.). Укласти двосторонні угоди зі США та Великою Британією про повномасштабну військову допомогу Україні, а також щодо надання летального озброєння та довгострокової військово-технічної допомоги.

8.19. Відновити ядерний статус України у зв’язку з порушеннями Будапештського меморандуму. Здійснити повне переозброєння Збройних Сил України та структур сектора безпеки і оборони України. Створити стратегічні неядерні сили України. Домогтися забезпечення Збройних Сил України та структур сектора безпеки і оборони сучасним озброєнням і технікою, створення необхідних запасів матеріально-технічних засобів.

8.20. Забезпечити престижність служби у Збройних Силах та інших збройних формуваннях. Гарантувати належне грошове утримання та пільги для військовослужбовців. Розв’язати проблему житла для військових шляхом надання державою пільгових кредитів на його придбання, а також будівництва службового житла та казармено-житлового фонду.

8.21. Забезпечити страхування життя учасників московсько-української війни. Легалізувати та надати відповідний правовий статус і соціальний супровід усім її дійсним учасникам, їхнім сім’ям, а також сім’ям загиблих українських героїв. Забезпечити соціальну реабілітацію та працевлаштування військовослужбовців-учасників московсько-української війни.

8.22. Розбудовувати власний військово-промисловий комплекс для потреб війни та ефективної участі України у світовому ринку зброї. Заборонити співпрацю та торгівлю з РФ продукцією військового та подвійного призначення, участь у спільних проектах у секторі ВПК українським компаніям, підприємствам, закладам та установам будь-яких форм власності. Налагодити вигідне військово-технічне співробітництво з іншими державами. Реформувати управління державним сектором військово-промислового комплексу.

8.23. Забезпечити суворий контроль за ціноутворенням і надходженням виручених коштів від торгівлі зброєю до Державного бюджету України. Спрямувати всі виручені від продажу зброї кошти виключно на потреби оборони. Припинити практику злочинного знищення, продажу ефективних зразків озброєння і техніки. Визначити пріоритетним забезпечення сектора безпеки і оборони продукцією ВПК вітчизняного виробництва.

8.24. Розробити і впровадити нову програму розбудови сектора безпеки і оборони на основі принципу “воює вся держава, а не частина її громадян та економіки”, реальної підготовки суспільства, держави та території України до оборони. Створити високотехнічну професійну контрактну армію ‒ регулярні війська. Заснувати народний резерв ЗСУ.

8.25. Створити єдину систему вишколу та мобілізації резервістів (за швейцарським зразком). Відновити у повному обсязі систему початкової військової підготовки та цивільної оборони у загальноосвітній школі та мережу військових кафедр у вишах. Забезпечити реалізацію конституційного права громадян на самозахист через дозвіл усім психічно здоровим та несудимим громадянам України набувати і володіти вогнепальною і холодною зброєю.

8.26. Створити ефективну систему розвідки та контррозвідки для гарантування безпеки українського запілля та боротьби проти диверсантів, терористів, сепаратистів та прихильників противника, а також для захисту національних інтересів за кордоном.

8.27. Забезпечити відновлення ВМС України та розбудову їх за рахунок оснащення сучасними надводними та підводними засобами, а також літальними апаратами. Реорганізувати та посилити берегову охорону морського узбережжя, навігаційне забезпечення. Встановити на стратегічно важливих напрямках чорноморсько-азовського узбережжя протикорабельні та протичовнові ракетні комплекси для захисту виключної (морської) економічної зони.

8.28. Створити сили для захисту інтересів України, її громадян та майна за кордоном.

IХ. Донбас, Крим і Севастополь. Відновлення територіальної цілісності та подолання наслідків окупації.

9.1. Вжити всіх можливих заходів для якнайшвидшого та невідворотного повернення тимчасово окупованих Росією територій. Розробити військовий план звільнення Кримського півострова та Донбасу від окупантів та негайно розпочати реалізацію його розвідувально-диверсійної, економічної та інформаційної складової.

9.2. Запровадити повну економічну, енергетичну, ресурсну та транспортну блокаду тимчасово окупованих територій. Тримати її до повної деокупації цих територій.

9.3. Забезпечити всі права та умови життя громадянам України, які вимушено полишили тимчасово окуповані території. Сприяти тим із них, хто активно протидіє окупаційному режиму та (або) воює проти окупантів у ЗСУ, МВС, СБУ, в інших офіційних та добровольчих підрозділах України.

9.4. Ліквідувати особливий статус адміністративних одиниць ‒ Автономної Республіки Крим та міста Севастополь (з відповідними змінами до Конституції України). Не допустити надання “особливого статусу” для окупованих територій.

9.5. Проводити вибори до органів місцевого самоврядування на тимчасово окупованих територіях (як і вибори до ВРУ) лише після повної деокупації, завершення адміністративно-територіальної реформи та повної перепаспортизації всього населення, здійсненої шляхом перевірки кожної особи на наявність громадянства інших держав, на співпрацю з окупаційним московським режимом, на лояльність до України та відповідність статусу громадянина України. Не допустити визнання Україною жодних виборів на окупованих територіях до їхнього повного звільнення.

9.6. Притягнути до кримінальної відповідальності та позбавити громадянства усіх, хто зрадив Українську державу, працював на окупаційну адміністрацію, брав участь у бойових діях проти українських підрозділів та вчиняв інші злочини. Розпочати негайні заочні судові процеси щодо всіх виявлених колаборантів та зрадників з одночасним оголошенням цих осіб у міжнародний розшук.

9.7. Провести повну інвентаризацію та перереєстрацію прав власності на всі види майна на окупованих територіях. Визнати всі правочини, укладені за період тимчасової окупації, юридично нікчемними. Конфіскувати на користь держави все незаконно набуте зрадниками майно. Забезпечити на державному рівні правову й процедурну базу для вирішення майнових суперечок, що виникли внаслідок тимчасової окупації та доведення прав власності на майно, прав користування земельними ділянками тощо. Вжити світову практику “позитивної дискримінації” щодо відновлення прав громадян України, які постраждали від тимчасової окупації РФ українських територій.

9.8. Ухвалити і після деокупації розпочати втілювати державну програму поетапної реінтеграції територій, що були під окупацією. Передбачити економічну, транспортну, культурну, інформаційну та освітню реінтеграцію.

9.9. Забезпечити захист національних прав автохтонного українського населення Криму та Донбасу після звільнення їх від окупації. Етнокультурні права кримськотатарського народу, а також інших народів, визнаних на законодавчому рівні корінними народами на території України, мають бути захищені та гарантовані Конституцією України. Не надавати жодних територіальних преференцій за етнічним принципом.

Затверджено Установчим З’їздом СНПУ 9 вересня 1995 року, зі змінами і доповненнями, внесеними ІХ З’їздом СНПУ 14 лютого 2004 року, ХХ З’їздом Всеукраїнського об’єднання “Свобода” 24 травня 2009 року, XXIII З’їздом Всеукраїнського об’єднання “Свобода” 24 грудня 2011 року, XXXVIII З’їздом ВО “Свобода” 16 вересня 2017 року.

ВО «СВОБОДА»