Всеукраїнське об’єднання “Свобода” (попередня назва – Соціял-Національна партія України) постало в результаті об’єднання активістів націоналістичних громадських організацій: Варта Руху, Студентське Братство, ОУМ “Спадщина”, Українські Ветерани Афганістану. За ідеологічну основу партії взято працю одного з провідників та ідеологів Організації Українських Націоналістів Ярослава Стецька “Дві революції”.

29 вересня 1991 року у Львові відбулися збори ініціятивної групи, а 13 жовтня 1991 року – установчий З’їзд, який проголосив створення Соціял-Національної партії України. Партія протиставила себе усьому тогочасному українському політикуму. Головою СНПУ було обрано Ярослава Андрушківа. Керівним органом партії став Комітет Уповноважених.

1992 року партія брала участь у боротьбі за українську церкву. Під охороною загонів СНПУ перебували Свято-Успенський собор Володимира-Волинського, Свято-Троїцький собор Луцька та инші українські церкви. Під час Масандрівських угод 1993 року СНПУ взяла участь у створенні Надзвичайного Комітету Порятунку Нації і Держави та у вуличних акціях протесту у столиці.

16 жовтня 1995 року Міністерство юстиції України зареєструвало Соціял-Національну партію України. Реєстраційне свідоцтво № 686.

На виборах 1998 року СНПУ спільно з партією “Державна самостійність України” створили виборчий блок “Менше слів”. Члена комітету Уповноважених СНПУ Олега Тягнибока було обрано народним депутатом України в Буському виборчому окрузі Львівської области.

2001 рік. Партія взяла участь в окремих акціях “України без Кучми”. За активної участи партії утворено громадсько-політичне об’єднання “Українська правиця”, відбулися заходи на підтримку прем’єр-міністра Віктора Ющенка.

На виборах 2002 року Олега Тягнибока вдруге обрано в Буському мажоритарному виборчому окрузі до Верховної Ради України. СНПУ провела двох депутатів до Львівської обласної ради, отримала мандати депутатів міських та районних рад, міських голів у Львівській та Волинській областях.

Знаковою подією 2003 року стала акція “Волинь пам’ятає”, яку організувала Волинська обласна організація партії. Акцію спрямовано на відстоювання історичної правди і чести української нації, проти перекручувань польських шовіністів у трактуванні подій 1943 року на Волині.

14 лютого 2004 року відбувся IX З’їзд, який ухвалив нову назву партії – “Всеукраїнське об’єднання “Свобода” та обрав народного депутата України Олега Тягнибока її Головою.

4 липня 2004 року X З’їзд ВО “Свобода” заявив про намір створити єдину праву силу в такому складі: ВО “Свобода”, КУН, ОУН (Б) та ОУН, а також підтримав кандидатуру Віктора Ющенка на посаду Президента України.

Всеукраїнське об’єднання “Свобода” брало активну участь у президентській виборчій кампанії, борючись за зміну кучмівського режиму, зокрема в утриманні та налагодженні функціювання “Українського дому”, у блокуванні Адміністрації Президента та Кабінету Міністрів, у штурмі Верховної Ради України тощо. Першою вимогою ВО “Свобода” до новообраного Президента України Віктора Ющенка було здійснення люстрації та усунення від влади кучмістів, кагебістів і комуністів.

Під час численних зустрічей лідера “Свободи” Олега Тягнибока з громадськістю сформовано сім розділів “Програми захисту українців: “Геноцид українців у ХХ ст. Подолання наслідків та відновлення справедливості”, “ОУН-УПА. Визнання та вдячність”, “Мова. Захист та поширення”, “Інформаційний простір. Звільнення від окупації та державна безпека”, “Міграція. Право на Батьківщину”, “Енергетика. Незалежність та безпека”, “Суспільство. Соціяльна та національна справедливість”. Для втілення положень цієї Програми зорганізовано багато акцій, подано депутатські запити, підготовлено відповідні законопроєкти, зокрема “Про люстрацію”, “Про заборону комуністичної ідеології в Україні” тощо. У квітні 2008 року “Свобода” презентувала проєкт Національної Конституції України, створений на основі “Програми захисту українців”.

2006 року вперше націоналістична сила – ВО “Свобода” – взяла самостійну участь у парламентських та місцевих виборах. Виборчою програмою партії стала “Програма захисту українців”, гаслом кампанії – “Ми – у СВОїй, БОгом ДАній країні”. Партія не подолала прохідний бар’єр до Верховної Ради, проте отримала мандати депутатів різних рівнів, зокрема, у Львівській обласній раді – 10, у Львівській міській раді – 9, Тернопільській міській раді – 4, а також у инших місцевих радах. Окрім того, представники ВО “Свобода” стали головами міст та сіл.

З 2005 року і далі щорічно 14 жовтня Всеукраїнське об’єднання “Свобода” та Київське крайове братство ОУН-УПА організовують Марш УПА у Києві, який стає значною політичною подією.

Виборчу кампанію 2007 року “Свобода” провела під гаслом “Свобода” – єдина сила Українців!”. Хоча й цього разу “Свободі” не вдалося подолати прохідного бар’єру, проте результат, порівняно з виборами 2006 року, був більше ніж удвічі вищим. Яскравим явищем цієї виборчої кампанії стали багатотисячні Марші захисту українців, які відбулись у Києві, Харкові, Львові, Чернівцях, Луцьку, Тернополі, Івано-Франківську та инших містах.

2008 рік Всеукраїнське об’єднання “Свобода” розпочало з акцій підтримки українського кінематографа, апогеєм яких став Марш українського глядача під гаслом “Від кіна українською до українського кіна!”. Понад десять тисяч українців пройшли центральними вулицями української столиці з вимогою підтримати український кінематограф. Марш завершився на Майдані Незалежности переглядом українських кіно- та мультфільмів.

У лютому 2008 року відбулася партійна конференція ВО “Свобода”, на якій було ухвалено стратегію партії, що передбачала участь ВО “Свобода” в усіх можливих виборах: місцевих, парламентських та президентських, зокрема й позачергових.

Цю стратегію випробувано вже у квітні-травні 2008 року під час позачергових виборів до Київської міської ради та міського голови столиці. Відповідно до рішення Політвиконкому ВО “Свобода”, Київська міська організація ВО “Свобода” висунула Голову ВО “Свобода” Олега Тягнибока на посаду міського голови Києва та затвердила виборчий список Київської міської організації ВО “Свобода” до Київської міської ради. Виборчу кампанію “Свобода” провела під гаслом “Стольному граду – українську владу!” і з відмінною від инших політичних сил програмою.

Результати позачергових виборів підтвердили правильність стратегії “Свободи”. За результатами екзіт-полів “Свобода” подолала тривідсотковий бар’єр, проте частину голосів за “Свободу” було вкрадено під час “підрахунку”. Саме після київських виборів, незважаючи на те, що “Свобода” не пройшла до Київської міської ради, політики, політологи, соціологи і журналісти всерйоз заговорили про те, що на наступних парламентських виборах ВО “Свобода” потрапить до Верховної Ради і сформує націоналістичну фракцію.

ХІХ з’їзд ВО “Свобода”, який відбувся 27 червня 2008 року в Києві, переобирає Головою партії Олега Тягнибока і формує керівні органи партії: Політвиконком, Політраду, Партійний Суд, Контрольно-ревізійну комісію.

На ХІХ З’їзді було ухвалено нову редакцію “Програми захисту українців”, до якої долучено нові розділи і суттєво доповнено попередні. На сьогодні Програма складається з восьми розділів: “Влада і суспільство. Докорінне очищення та справедливий лад”, “Народне господарство. Економічна незалежність та соціальна справедливість”, “Здоров’я нації. Подолання демографічної кризи та підвищення якості життя”, “Громадянство і міграція. Право на Батьківщину та захист життєвого простору”, “Інформаційний простір і освіта. Збереження ідентичности та розвиток культури”, “Історична справедливість. Тяглість державотворення та подолання наслідків окупації”, “Зовнішня політика і оборона. Европейський україноцентризм та сильна держава”, “Крим і Севастополь. Встановлення Конституційного порядку та забезпечення стабільного розвитку”.

15 березня 2009 року Всеукраїнське об’єднання “Свобода” здобуває переконливу перемогу на позачергових виборах до Тернопільської обласної ради з результатом 34,69%. Виборча програма складалася з п’яти розділів і мала назву “Українські перемоги почнуться з Тернопілля!”. У Тернопільській облраді ВО “Свобода” сформувала фракцію у кількості 50 депутатів (зі 120). Керівником фракції в Тернопільській облраді стає голова Тернопільської обласної організації Олег Сиротюк. Голову Секретаріяту ВО “Свобода” Олексія Кайду обирають головою Тернопільської обласної ради.

24 травня 2009 року відбувся ХХ З’їзд “Свободи”, що ухвалив нову редакцію “Програму захисту українців” та затвердив проєкт Національної Конституції, який розробили націоналісти під керівництвом професора Київського національного університету імени Тараса Шевченка, доктора юридичних наук Олександра Шевченка.

У червні 2009 року “Свобода” протидіє конституційному заколоту, організованому найбільшими парламентськими фракціями – Партією регіонів та Блоком Юлії Тимошенко. Депутати від ВО “Свобода” ініціюють скликання позачергових сесій Тернопільської, Івано-Франківської та Львівської обласних рад, які ухвалюють заяви проти антиконституційного перевороту з вимогами припинити повноваження Верховної Ради, оголосити позачергові парламентські вибори, провести референдум щодо форми правління в Українській державі (президентська, парламентська, змішана) та здійснення люстрації органів влади.

22 жовтня 2009 року в Києві ХХІ З’їзд ВО “Свобода”, в якому беруть участь 472 делегати, одностайно висуває Олега Тягнибока кандидатом на пост Президента України від об’єднання. Вперше в історії України націоналіст стає кандидатом на пост Президента України – 30 жовтня 2009 року. З листопада 2009 року по січень 2010 року в рамках президентської виборчої кампанії “Свобода” проводить загальнонаціональну акцію проти нелегальної міграції з вимогою скасувати Угоду про реадмісію з ЕС. Велелюдні Марші проти нелегальної міграції проходять всією Україною, особливого розголосу набувають у центрі та на сході України.

7 січня 2010 року, згідно з даними екзит-полів, проведеними українськими соціологічними компаніями та телеканалами, у першому турі виборів Президента України Олег Тягнибок отримує 2% підтримки українців, фактичний результат виборів – 1,43% громадян України проголосували за кандидата-націоналіста або 352984 голосів виборців. Політрада ВО “Свобода” висловлює чітку й аргументовану позицію щодо другого туру президентських виборів, в якій закликала українців не віддавати жодного голосу за Віктора Януковича та запропонувала Юлії Тимошенко: оприлюднити підписані у січні 2009 року газові угоди з Москвою; відмовитися від послуг компартії та негайно звільнити з ключових урядових посад комуністів; покарати депутатів і чиновників, які захищали колишнього народного депутата від Блоку Юлії Тимошенко, “мисливця на людей” Лозінського та пропонували відзначити його державними нагородами; покарати народних депутатів від БЮТ, які проголосували за відзначення на державному рівні 90-ої річниці комсомолу України, та депутатів Одеської міської ради від БЮТ, які проголосували за встановлення пам’ятника російській імператриці Єкатєріні ІІ; озвучити офіційну позицію щодо визнання ОУН-УПА борцями за державну незалежність України та гарантувати, що не буде скасовано Укази про присвоєння звання “Герой України” Романові Шухевичу та Степанові Бандері, – оскільки саме чітка позиція з цих питань дасть можливість отримати підтримку патріотичних українців.

У лютому-березні 2010 року “Свобода” здійснює мобілізаційну кампанію під гаслом “Ставай до лав національної опозиції!”, під час якої відбуваються численні віча, приурочені Шевченківським дням, та виставляються сотні інформаційних пікетів на вулицях українських міст і сіл. У наметах “Свободи” українці ознайомлюються з актуальною політичною позицією об’єднання, зголошуються до лав національного спротиву антиукраїнським діям влади та збирають підписи під відкритим листом члена Політради ВО “Свобода” мовознавця Ірини Фаріон до Президента України Віктора Януковича щодо неприпустимости нищення української мови.

У березні 2010 року Всеукраїнське об’єднання “Свобода” розпочинає загальноукраїнську кампанію проти міністра освіти і науки Дмітрія Табачніка.

У квітні 2010 року “Свобода” бере активну участь у протидії ратифікації зрадницьких “харківських угод”: ініціює скликання позачергових сесій місцевих рад, на яких засуджується державна зрада Януковича, проводить масштабну акцію під стінами Верховної Ради 27 квітня 2010 року. Правоохоронні органи відкривають кримінальну справу за “групове порушення громадського порядку” (ст. 293 Кримінального Кодексу України), у зв’язку з якою слідчі МВС допитують сотні свободівців.

15 червня 2010 року помирає один з ідеологів “Свободи”, член Політради Юрій Іллєнко.

Влітку та восени 2010 року “Свобода” бере участь у загальноукраїнській кампанії проти ухвалення грабіжницького Податкового кодексу Азарова-Тігіпка.

6 вересня 2010 року в Києві відбувся ХХІІ Звітно-виборний З’їзд Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. 489 делегатів з 25 областей, міст Києва та Севастополя обрали керівні органи об’єднання та визначили стратегію на місцевих виборах 2010 року. З’їзд одностайно переобрав Олега Тягнибока Головою ВО “Свобода”.

На місцевих виборах 31 жовтня 2010 року “Свобода” отримує по Україні 4,97%. Вибори відзначаються брутальними фальсифікаціями: загалом із 909624 виборців, що проголосували за “Свободу” по Україні, влада поцупила 234249 голосів або понад 25%.

За підсумками місцевих виборів “Свобода” формує фракції у восьми обласних радах (у Волинській, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Рівненській, Тернопільській (2009 рік), Хмельницькій та Чернівецькій областях) та в дев’яти міських радах обласних центрів (у Вінниці, Житомирі, Івано-Франківську, Луцьку, Львові, Рівному, Тернополі, Хмельницькому та Чернівцях). Політична сила проводить 133 депутати обласних рад, 703 депутати районних рад, 688 депутатів міських рад, 660 депутатів сільських рад та 25 депутатів селищних рад, загалом – 2209 місцевих депутатів усіх рівнів. Міським головою Тернополя обирають свободівця Сергія Надала, 70 висуванців від “Свободи” стають сільськими і 2 – селищними головами.

“Свобода” отримує найбільші фракції у Львівській та Івано-Франківській обласних і Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській міських радах. У листопаді 2010 року фракції “Свободи” в тих місцевих радах, де не вдається сформувати більшість навколо “Свободи”, оголошують про свій перехід в національну опозицію.

Успішно працює на Полтавщині голова Ковалівської сільської ради свободівець Юрій Бублик. На місцевих виборах 2010 року “Свобода” отримала більшість – 18 мандатів з 30 – у Ковалівській сільській раді, до якої входять 11 сіл.

З січня 2011 року “Свобода” проводить активну й постійну боротьбу проти політичних репресій. Юридична служба “Свободи” бере участь у захисті затриманих під час акцій активістів, політичних в’язнів, руйнаторів пам’ятника Лєніну в Києві та ідола Сталіна у Запоріжжі.

У січні-лютому 2011 року Всеукраїнське об’єднання “Свобода” ініціює загальноукраїнську протестну кампанію проти антисоціяльної “пенсійної реформи”. Політична сила вимагає відкликати проєкт Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”.

На позачергових виборах до Харківської обласної ради 6 лютого 2011 року голова Харківської обласної організації ВО “Свобода” Ігор Швайка отримує 9,55 % голосів виборців у Кегичівському одномандатному мажоритарному окрузі. На довиборах до Кіровоградської обласної ради 24 квітня 2011 року голова обласної організації ВО “Свобода” Олександр Ромащенко здобуває 8,79 % голосів виборців у Бобринецькому одномандатному мажоритарному окрузі.

“Свобода” проводить кампанію за недопущення скасування Указів про присвоєння Романові Шухевичу та Степанові Бандері звання Героя України: ініціює позачергові сесії місцевих рад, проводить багатолюдні пікети під Адміністрацією Президента та судами, адвокати-свободівці беруть участь у судових процесах.

У березні-травні 2011 року “Свобода” проводить роботу щодо ініціювання всеукраїнського референдуму про заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення. 6 вересня 2011 року ВО “Свобода” розпочинає ініціювання всеукраїнського референдуму щодо заборони торгівлі землею, пропонуючи ухвалити свободівський проєкт закону України “Про заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення”.

9 травня 2011 року “Свобода” протидіє червонопрапорній провокації у Львові, виступаючи проти ритуального приниження українців. Відбуваються сутички львів’ян з міліцією, яка стоїть на стороні реваншистів. За наслідками протистояння міліція порушує кілька кримінальних справ, складає десятки адміністративних протоколів, правоохоронці викликають десятки свободівців на допити, які тривають по багато годин.

8 серпня 2011 року “Свобода” спільно з иншими партіями, які заявили про свою опозиційність режиму Януковича, створює Комітет опору диктатурі.

За ініціятиви депутата Львівської обласної ради Ірини Фаріон відбувається щорічна виставка мовних плакатів “Мова – твого життя основа”, за результатами якої видано три збірники студентських робіт, запроваджено проєкти з культури мовлення у транспорті та різних громадських місцях “Говори правильно і красиво” та “Скарб нації” із винесенням на рекламні носії портретів провідників нації з їхніми стрижневими висловами, серед яких і мовні.

3 липня 2012 року парламент ухвалив закон Ківалова-Калєснічєнка “Про засади державної мовної політики” з порушенням регламенту – картками голосували 248 депутатів із провладних фракцій. Таким чином вони проігнорували 200 правок, низку положень регламенту Ради та Конституцію України.

Цього ж вечора біля Українського Дому в Києві почались акції протесту, де найактивнішою і найчисленнішою організованою силою стали свободівці. Зокрема, при спробі підрозділу МВС “Беркут” розігнати активістів саме Олег Тягнибок з побратимами створили живий щит для протестувальників і декілька разів поспіль відбивали жорсткі атаки силовиків. “Мовний майдан” закінчився 6 липня, коли лідери опозиції заявили про безстрокову акцію протесту “Україна без Януковича”, ціллю якої стали дострокові парламентські вибори та імпічмент Януковича.

26 липня 2012 року ВО “Свобода” та “Батьківщина” на спільній прес-конфереції заявили, що йдуть на парламентські вибори окремо, але в кожному мажоритарному окрузі відбудеться узгодження кандидатів для досягнення максимальної численності опозиційних депутатів у Раді. У підсумку від “Свободи” у народні депутати балотувалися 35 кандидатів і двом самовисуванцям-свободівцям партія висловила свою підтримку.

1 серпня 2012 року в Києві відбувся ХХIV передвиборчий з’їзд ВО “Свобода”. На З’їзді відбулося представлення 35 кандидатів у депутати Верховної Ради України в одномандатних мажоритарних округах та виборчого списку ВО “Свобода”, до якого увійшло 225 осіб.

14 жовтня 2012 року “Свобода” провела традиційний марш УПА, який став найбільшим за всю історію ініціятиви і, за різними підрахунками, зібрав від 20 до 30-ти тисяч учасників. Цього ж дня у столичному Будинку кіна відбувся XXV З’їзд Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Делегати З’їзду проаналізували хід виборчої кампанії та підтримали пропозицію ВО “Батьківщина” про спільні дії у Верховній Раді України VII скликання. Учасники З’їзду також одностайно підтримали пропозицію Ірини Фаріон щодо внесення до угоди пункту про скасування антиукраїнського закону “Про засади державної мовної політики” Ківалова-Калєснічєнка як першочергового.

На З’їзді також заслухали звіти всіх обласних організацій. Враховуючи стійкі тенденції росту рейтингу “Свободи”, делегати З’їзду визначили завдання здобути мінімум 10% голосів українців на виборах. Окрім того, лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок зазначив, що зараз головним завданням націоналістів є зберегти результат підтримки “Свободи” українцями. Гасло “Рука не здригнеться змінити все на користь українців!” було основним лозунгом цієї кампанії.

На парламентських виборах 2012 року “Свобода” отримала 10,44% голосів виборців, попри чисельні фальсифікації, що стало однією з найбільших несподіванок виборів. Як зазначив Руслан Кошулинський, “Свобода” вигризла цей результат, не маючи грошових мішків та доступу до ЗМІ.

Традиційно найбільшу підтримку політична сила мала на Галичині: Львівщина – 38,02% (1-е місце в області), Івано-Франківщина – 33,79% (2-е місце), Тернопільщина – 31,22% (2-е місце). Також свободівці перемогли у 12-ти мажоритарних округам із 35-ти заявлених. Знаковою стала перемога сільського голови Ковалівки Юрія Бублика, що став першим депутатом-націоналістом з Лівобережної України.

Свободівцям довелося із боями відстоювати свою перемогу в більшості округів. Зокрема, в Києві, попри масові фальсифікації, організовані власницею мережі гіпермаркетів “Епіцентр” Галиною Герегою, Андрій Іллєнко здобув перемогу в 215-му окрузі.

На жаль, у столичному 223-му окрузі кандидат заслужену перемогу націоналіста відстояти не вдалося. В окрузі тривало протистояння голови Аналітичної служби “Свободи” Юрія Левченка та “гречкосія” Віктора Пилипишина. Останній влаштував численні фальсифікації на виборчих дільницях, привозив під ОВК “тітушок”, залякував членів окружної комісії. У підсумку результати виборів у окрузі ЦВК визнала недійсними.

Уже в грудні після складання присяги народних депутатів у Верховній Раді було утворено першу в історії України націоналістичну фракцію в кількості 37-ми депутатів. Невдовзі парламент обрав заступника Олега Тягнибока із загальних питань Руслана Кошулинського віце-спікером Ради.

8 грудня 2012 року в київському Будинку кіна відбувся ХХVI звітно-виборчий З’їзд ВО “Свобода”. На засіданні було розглянуто звіт Голови ВО “Свобода” Олега Тягнибока за 2011-2012 роки, а також внесено зміни до Програми та Статуту об’єднання. На з’їзді підбили підсумки парламентської виборчої кампанії та відзначили найактивніших свободівців. З’їзд одностайно переобрав Олега Тягнибока очільником партії.

У березні 2013 року “Свобода” разом із партнером по опозиції – партією “Батьківщина” – ініціювала всеукраїнську акцію “Вставай, Україно!” з метою імпічменту Януковича. Протести в рамках “Вставай, Україно!” відбулися в усіх обласних центрах країни. Кожен хід збирав від 2 до 25-ти тисяч учасників, а в третині міст акції супроводжувалися силовими провокаціями, які організовували місцеві поплічники Януковича. Під час організації протестів опозиційні партії спиралися на розгалужену організаційну структуру “Свободи”, а захист учасників під час провокацій здійснювали виключно націоналісти.

Апогеєм кампанії “Вставай, Україно!” стала завершальна акція в Києві 18 травня 2013 року. Під час ходу колони на Михайлівську площу перед мітингувальниками виїхав БТР у супроводі міліції, заблокувавши рух активістів. Під час спроб прибрати БТР на місце подій прибула група найманців Януковича в цивільному. Між активістами “Свободи” та бандитами сталася бійка, після чого останні були змушені відступити. Це був перший інцидент масового використання проплачених спортсменів для фізичного тиску на опозиційних активістів. Після травневих подій такі угрупування отримали назву “тітушки” і стали широко поширеною практикою. Олег Тягнибок зазначив, що наслідком проведення протестів у рамках “Вставай, Україно!” є підготовка активної громадськости до революції та повалення режиму Януковича.

16 жовтня 2013 року в Києві відбувся XXVII З’їзд ВО “Свобода”. Націоналісти зібралися в столичному Будинку художника. Основним питанням, яке розглянули на з’їзді, було висунення свободівця Юрія Левченка кандидатом у народні депутати України у 223-му виборчому окрузі (Шевченківський район Києва), одному з п’яти “проблемних” округів, де опозиція не визнала результатів виборів у зв’язку з масштабними фальшуваннями на користь провладних кандидатів-мажоритарників. Таким чином довибори мали відбутися 15 грудня 2013 року.

Також на з’їзді представлено Уряд національної альтернативи, який створила “Свобода”. Його очолив народний депутат України свободівець Олександр Сич. Виступаючи на з’їзді, свободівець наголосив, що Уряд національної альтернативи є формою самомобілізації нації на протидію антиконституційній політиці нинішнього режиму.

За словами Олександра Сича, новостворений орган поставив перед собою три основні завдання: кадрове – готувати кадри для майбутньої діяльности націоналістів в українському уряді; рольове – вчитися бути урядовцями; програмове – розбудовувати програму відповідно до нагальних проблем сьогодення.

21 листопада через блокування Януковичем евроінтеграційних процесів розпочалася Революція гідности. В першу ж ніч до нечисленних активістів прийшов Олег Тягнибок з депутатами-свободівцями. З першого і до останнього дня свободівці брали найактивнішу участь у революційних подіях і разом із иншими націоналістичними організаціями були авангардом рішучих наступальних кроків.

24 листопада відбулося перше велелюдне віче на Европейській площі, яке зібрало понад 100 тисяч українців. Біля Кабміну відбулися сутички свободівців із “тітушками” та “беркутівцями” – перший випадок наскільки масових зіткнень із проплаченими соратниками Януковича бандитами в ході революції. Наступного дня міліція затримала члена Київської “Свободи” Віталія Благодарного. Націоналіст став першим політв’язнем революції. Далі тривали обшуки у помешканнях та затримання націоналістів не лише у столиці, а й у всій Україні.

Після силового і кривавого розгону студентів на Майдані 30 листопада 2013 року події набрали обертів. 1 грудня на вулиці Києва вилилася хвиля обурених громадян, і зусиллями свободівців для потреб активістів було захоплено приміщення Київської міськради, Будинок профспілок і Жовтневий палац (пізніше перейменований у “Палац Свободи”). Відразу було сформовано комендатури цих об’єктів, до яких входили і свободівці. Революційний осередок у Київраді очолив голова молодіжного крила “Свободи” Руслан Андрійко.

Під час подальших сутичок із “беркутівцями” активісти захопили приміщення Українського дому, комендантом якого було призначено голову Аналітичної служби партії Юрія Левченка.

Загалом “Свобода” брала участь фактично у всіх акціях протесту під час революції і є абсолютним лідером за участю в акціях, що підтверджують незалежні дослідження.

На Майдані постійно перебувало від 2 до 5 тисяч партійців. Таку високу інтенсивність вдалося забезпечити внаслідок напруженої роботи обласних організацій та узгоджених дій із керівництвом партії. “Свобода” виставила у Самооборону 20 укомплектованих сотень, забезпечила установку головної сцени Майдану та третину витрат на утримання інфраструктури.

Під час кривавого розстрілу снайперами 18:20 лютого було поранено 123-х членів “Свободи”, 19 членів партії та прихильників загинули за свою державу і навіки увійшли до лав “Небесної сотні”.

Після втечі Януковича з країни влада перейшла до коаліційного уряду, в якому свободівці отримали представництво. Олександр Сич отримав посаду віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань, Ігор Швайка став міністром аграрної політики та продовольства, Андрій Мохник – міністром екології та природних ресурсів, Ігор Тенюх очолив Міністерство оборони. Сергія Рудика призначено головою Державного агентства земельних ресурсів, а Валерій Черняков очолив Державне агентство лісових ресурсів. Також шестеро свободівців стали головами державних обласних адміністрацій. Сидір Кізін очолив Житомирську ОДА, Олег Сиротюк – Тернопільську, Олександ Петік – Кіровогорадську, Віктор Бугачук – Полтавську, Ірина Сех – Львівську, а Сергій Рибачок – Рівненську.

29 березня 2014 року в Києві відбувся XXVIII З’їзд “Свободи”. На з’їзді заслухали звіт Голови партії про діяльність “Свободи” за 2013-2014 роки. Також делегати одностайно прийняли рішення висунути Олега Тягнибока як кандидата на пост Президента України на позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року. Виступаючи перед учасниками з’їзду, лідер націоналістів зазначив: “Наша політсила важко вступає в цю виборчу кампанію, бо надто багато сил ми віддали революції. Ми не займалися самопіаром, не робили нічого в рамках якихось майбутніх виборчих кампаній”. Проте партія ухвалила рішення брати участь у виборах, щоби не зрадити інтересів своїх виборців.

25 квітня 2014 року на загальних зборах Київської “Свободи” затверджено кандидатів від Київської міської організації Всеукраїнського об’єднання “Свобода” у депутати Київради. Націоналістична сила набрала 6,5% голосів виборців (четвертий результат), також Юрій Левченко виграв у своєму мажоритарному окрузі.

5 червня 2014 року свободівці склали присягу. Першу фракцію націоналістів у міській раді склали Юрій Левченко, Руслан Андрійко, Олександр Семененко, Петро Кузик, Олександр Колісніченко та Олег Чернецький.

5 вересня 2014 року відбувся ХХІХ З’їзд Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. За рішенням Політради партії зібрання відбуватиметься у два етапи. Під час першого етапу делегати ухвалили рішення про участь “Свободи” у позачергових виборах до Верховної Ради України 26 жовтня 2014 року. Відповідне рішення ухвалено одностайно.

На другому етапі делегати зібрання затвердили передвиборчу програму, список кандидатів у народні депутати і кандидатів у мажоритарних округах від партії. Першу п’ятірку склали: Олег Тягнибок, Руслан Кошулинський, Олександр Сич, Богдан Бенюк та Олексій Миргородський (голова Харківської обласної організації ВО “Свобода”, командир взводу 22-го мотопіхотного батальйону, старший лейтенант, з квітня 2014 року – учасник АТО).

Унаслідок значних виборчих махінацій на теренах східних областей відсоток “Свободи” на позачергових виборах до українського парламенту 26 жовтня 2014 року було вкрадено, що призвело до непроходження до Ради партійного списку. Однак в парламент пройшло сім мажоритарників-свободівців, які й надалі відстоюють у найвищому законодавчому органі інтереси української нації та її права на гідне життя на своїй землі.

З початку протистояння московській агресії на сході України свободівці беруть найактивнішу участь у боях з окупантом. На ХХІХ з’їзд Олег Тягнибок зазначив, що в так званій “зоні АТО” воює понад 500 партійців. На жаль, серед загиблих на війні з окупантом є і свободівці, десятки націоналістів зазнали поранень.

З партійців та прихильників сформовано батальйон особливого призначення “Січ”. Із 26 серпня 2014 року солдати батальйону, фінансування й оснащення якого повністю взяла на себе “Свобода”, воюють із окупантами.

“Свобода” бере активну участь у забезпеченні армії та добровольчих з’єднань амуніцією, запасами та продовольством. При обласних організаціях створено комітети гуманітарного забезпечення, які координують зусилля зі збору коштів та ресурсів для війська. До кінця 2014 року свободівці забезпечили Збройні Сили України необхідним спорядженням та їжею на суму близько 50 мільйонів гривень. Також фракції націоналістів у місцевих радах ініціювали створення регіональних програм для додаткового фінансування військових з’єднань та батальйонів територіяльної оборони обсягом у 14 млн гривень.

На сьогодні понад 20 тисяч українців є членами ВО “Свобода”, а партійні організації діють на всій території України. Окрім того, спільноти прихильників партії функціюють і за кордоном, зокрема в США, Канаді, Португалії, Іспанії, Чехії, Німеччині, Австрії та инших країнах.